ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ
(13.03.60) - поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Народився у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського часопису "Перевал" (1991 -1995). Співредактор часопису тексту і візії " Четвер" (нерегулярник, виходить мінімальними накладами в Івано-Франківську). Творчий доробок Юрія Андруховича формально можна поділити на два головні річища: поетичне і прозове. Його поетичний дебют відбувся у першій половині 80-х рр., і завершився виходом у світ збірки "Небо і площі" (1985), загалом прихильно зустрінутої критикою. Того ж таки року Юрій Андрухович разом із Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від Бурлеск - балаган - буфонада), значення якої для кожного з трьох її учасників з роками змінювалося - від чогось на кшталт внутрішнього таємного ордена до прикладної квазіфілософії життя. Проте друга поетична збірка Юрія Андруховича ("Середмістя", 1989) носить швидше не бубабістський, а елегійно-класицистичний характер.Вповні балаганно-ярмарковою можна вважати натомість третю збірку -"Екзотичні птахи і рослини" (1991), яка волею автора мала б: носити підзаголовок "Колекція потвор". Поетичне річище Андруховича вичерпується десь наприкінці 1990 р. і завершується друкованими поза збірками циклами "Листи в Україну"( "Четвер", № 4) та "Індія"("Сучасність", 1994, № 5). Домінантою його поетичної картини в усі періоди творчості видається напружене шукання духовної вертикалі буття, суттєво занижене тенденцією до примирення вертикального з горизонтальним. Звідси - стале поєднання патетики з іронією, нахил до стилізаторства і заміна ліричного героя щоразу новою маскою.З прозових творів Юрія Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань "Зліва, де серце"(" Прапор", 1989) - майже фактографія служби автора у війську, своєрідна захалявна книжечка, що поставала під час чергувань у вартівні. 1991 р. з'являється друком иараісторичне оповідання "Самійло з Немирова, прекрасний розбишака"(" Перевал", № 1), що ніби заповідає характерні для подальшої прози Андруховича риси: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство (зрештою, достатньо прозоре), колажність, еротизм, любов до магічного і надзвичайного. Романи "Рекреапії"( 1992),"Московіада" (1993) та "Перверзія"(1996) при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм (антигероєм?) кожного з них є поет-богема, що опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень фізики в метафізику і навпаки. Всі романи являють собою доволі відчутну жанрово-стилістичну суміш (сповідь, чорний реалізм , тріллер, готика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований; одна ніч у "Рекреаціях", один день у "Московіаді", п'ять днів і ночей у "Перверзії". Есеїстика Юрія Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню книгу спостережень над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного ландшафту. Його твори перекладено і видано у Польщі, Німеччині (окремими книжками), США, Швеції, Росії (окремими публікаціями). Сам Андрухович перекладає з польської (Т.Конвіцький), німецької (Р.М.Рільке, Ф.Голер, Ф.фон Герцмановські-Орландо) та російської (Б. Пастернак, О.Мандельштам, А.Кім).
„В Америці він міг би стати президентом, у Римі - папою. чи щонайменше оперним тенором, в Англії - Робін Гудом, у Німеччині - Бісмарком або Геббельсом. А в Україні він зміг бути лише бандитом і погромником. Воістину свята правда в тогочасній польській приказці: На Руси хоч єзуїтів посій, то все одно злодії вродяться"
"Самійло з Немирова, прекрасний розбишака"
„...і ти знав, що треба хреститись, але не знав як, і ти закричав, Юрку, і таки звівся на ноги, і продерся, ніби крізь вату, липку і криваву, крізь це повітря"
„Рекреації"
„Тобі залишалося скинути маску блазня, А тоді влучити собі у праву скроню. Принаймні з тебе не посиплеться тирса, Адже ти справжній. Адже ти не манекен. Адже іншою виходу звідси немає. Куля ввійшла у скроню. Тільки потім ти почув звук пострілу"
„Московіада "
„Тільки любов може порятувати нас від смерті. Там, де закінчується любов, починається безглуздя світу . І я не думаю, що тоді на обрії ще може бодай щось залишитися. Крім порожнечі, звичайно. Вона вабить, вона кличе, вона притягує - як нам чинити опір у цей постлюбовний час?" „Перверзія "
www.nishada.kiev.ua/poetry/andruhovich.html
