Молодий театр
31-й театральний сезон

Полювання на відьом - сумне історичне явище, етап, якого переживав кожен народ світу. 3 тією лише різницею, що в одних країнах бісове поріддя палили, а в інших - вішали, у третіх - четвертували, а в четвертих - садовили на електричний стілець. Ми ж, шануючи перш за все у відьмі кращу половину роду людського, не піддавали її на брутальні муки. У нас, у Конотопі» - відьом просто топили.

Слід зауважити, що наші предки добре знали: справжня відьма не потоне ніколи. А ті, хто йде на дно, залишали по собі гарну главу і згодом були реабілітовані «А все ж таки вона була не відьмою!»

Заради справедливості спід додати, що наші конотопські предки ніколи не були такими жорстокими, щоби топити відьом заради самого феєричного видовища, як це робимо ми, театр. Дійство таке завжди зумовлювалося якимись надзвичайними історичними катаклізмами: кілька місяців немає дощу, красуня-Олена не хоче йти заміж за конотопського сотника Забрьоху, надходить депеша, що Конотопській прехвабрій сотні слід виступати в похід (а там мо’ й війна - убити можуть!..). В такі тяжкі для Конотопу часи культурні й високоосвічені люди (писар Пістряк, диплом дворічної церковно-прихідської школи) приходили до висновку: «Треба топить!» Гріх не згадати тут, що вищепоіменована освічена особа в таких випадах ніколи же забувала про власний зиск. Жінки ж та дівчата, запідозрені в чарівництві, легко, до речі, могли відкупитися. А зі справжньою відьмою грамотний Пістряк нє гребував вступити в тісні-ділові контакти: «Хороша відьма -і будь-якому ділі помічниця».

З усього вищесказаного, може скластися невірне враження, що місто Конотоп з околицями були позбавлені людей, які не погоджувалися з подібними порядками. Навпаки! В цій історії вони дадуть про себе знати та скажуть своє вагоме слово як у вигляді масових народних пісень, танців, бійок, інтермедій, і сольних номерах!